Електрогазозварник
Загальне поняття
Сучасний світ повністю тримається на металі. Без нього не можна побудувати високі будівлі, машини, кораблі. Метал застосовується повсюдно: в побуті, в промисловості, в будівництві.
Зварник – це людина, яка варить метал. У ІІІ тисячолітті зварюються практично всі метали на Землі, в морських глибинах і в космосі. Маса зварюваних конструкцій становить від частки грама до сотень і тисяч тон. Зварник займається підготовкою металу і складанням виробу під зварювання. Виконує технологічний процес зварювання, діагностику і контроль якості, дотримується техніки безпеки та екології зварювального виробництва.
Коротка історія
Ще у прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Існує думка, що слова «зварювання», «зварити» походить від імені слов`янського Бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались у V-ІІ тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основу деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване ковальське зварювання. До виникнення ливарної справи привело зварювання, суть якого полягає в тому, що призначені для з`єднання зачищені і підігріті деталі розміщували у спеціальних формах, а місце їх з`єднання заливали рідким металом. Ливарне з`єднання використовувалось для виготовлення виробів із міді, бронзи, олива, благородних металів. Пізніше, з відкриттям легкоплавких металів, з`явився більш зручний і продуктивний метод їх з`єднання – паяння.
Часом виникнення професії зварювальник можна вважати 1802 рік, коли В. Петров відкрив ефект електричної дуги, при виникненні якої між двома вугільними електродами, створюється висока температура. Ця температура настільки висока, що дозволяє розплавляти метали. З моменту цього відкриття і до його промислового застосування пройшов чималий період часу. Але через десятиліття, метод з'єднання металів способом електричної дуги виробив революцію в різних галузях промисловості, будівництві і став масовою технологією з'єднання матеріалів.
На початку 50-х років ХХ століття під керівництвом академіка Б.Є. Патона в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона було розроблене електрошлакове зварювання. У 1950-1952 рр.впроваджене зварювання сталей у середовищі вуглекислого газу.
Місце роботи
Зварювальні роботи застосовуються в багатьох галузях промисловості. Зварювальники працюють на будмайданчиках, створюючи конструкції та системи різних комунікацій, в промисловості, де застосовують свій досвід і навички в машинобудуванні, суднобудуванні і в інших областях, таких як енергетика, нафтопереробна промисловість, сільське господарство. Важко назвати такий сегмент виробництва, де б не застосовувалася праця зварника.
Характер роботи
Електрогазозварник з’єднує (зварює) елементи металоконструкцій, трубопроводи, деталі машин і механізмів за допомогою зварювального апарату. Збирає заготовки (вузли) конструкцій, здійснює їхнє транспортування в межах робочого місця, налагоджує зварювальне устаткування, встановлює необхідний режим зварки, здійснює зоровий контроль швів. Запобігає виникненню напруги і деформацій у виробі. Основним знаряддям роботи електрозварника ручної зварки є електрод. У процесі роботи електрозварник виконує поступальні і коливальні переміщення електроду, регулює температуру, довжину дуги і процес утворення шва. Для зварювання тонкого металу, кольорових металів, їхніх сплавів і чавуну використовується газовий пальник, в якому відбувається змішування горючого газу з киснем і утворення полум'я.
Зварникам доводиться працювати в найрізноманітніших місцях: і у виробничому цеху, і в полі, і під землею. Фізичне навантаження лягає на зварника під час піднімання і переносу заготовок, деталей і конструкцій, а також виконання повільних рухів з пальником, коли інші частини тіла залишаються нерухомими. У цьому разі на м’язи спини і ніг припадає значне статичне навантаження. Встановлено, що у зварника втома виникає більше від статичної, ніж динамічної напруги. Напруженість праці зварника залежить від тривалого зосередженого спостереження за зоною зварки, від ступеня напруги зору.
Робота електрогазозварника вважається працею підвищеної важкості і шкідливості. Несприятливо діють на організм високі температури, ультрафіолетове випромінювання, шкідливі хімічні речовини (чадний газ, окис азоту, металеві аерозолі та ін..). Зварник часто працює у незручних позах (стоячи, сидячи, інколи і лежачи), у важкодоступних місцях з поганою витяжкою. Значному навантаженню під час виконання зварювальних робіт піддається центральна нервова система. Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах у зв’язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена. До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з техніки безпеки. Вини повинні також пройти попередній медичний огляд.
Праця електрогазозварника в основному ручна, виконується індивідуально, при мінімальному діловому спілкуванні. Для захисту від теплових і світлових випромінювань використовує спецодяг і маску (щиток), що має захисні кольорофільтри. Режим роботи в основному двозмінний, темп роботи вільний. Професія має 1-6 розрядів.
Необхідні знання та освіта
Електрогазозварник повинен мати хорошу підготовку у сфері хімії та фізики (розділи електрика, електротехніка), математики, металознавства. Він повинен знати: фізичні і хімічні властивості чорних і кольорових металів, способи їх з'єднання залежно від розмірів деталей; конструкцію, принципи і режими роботи зварювальних апаратів; властивості електродів і способи їхнього підбору для різних марок зварюваних металів; правила підготовки деталей і вузлів для зварювання; причини виникнення внутрішніх напруг і деформацій у зварюваних виробах; технічні вимоги до якості зварних з'єднань, заходи запобігання браку і шляхи його усунення.
З’єднувати метал можна навчитися у професійно-технічному училищі майже у всіх містах країни. Практика тут має набагато більше значення, ніж навчання.
Важливі якості та навички
Професія ставить підвищені вимоги до фізичної сили і витривалості спеціаліста, його гостроти зору і кольоросприйняття, гнучкості і рухливості рук, ніг і усього тіла, вестибулярного апарата. Електрогазозварник повинен уміти тривалий час сконцентровувати увагу, володіти хорошою зорово-моторною координацією, розвиненою просторовою уявою і технічним мисленням, бути акуратним і урівноваженим.
У роботі зварнику доводиться безперервно приймати рішення та впроваджувати їх у практичні дії. Тому вимоги до практичного мислення зварювальника дуже високі. Йому необхідно мати розвинений невербальний інтелект, технічну культуру та кмітливість.
Робота в важких умовах, виконання одноманітних операцій вимагають від зварника емоційної стійкості, розвинутої вольової регуляції. Почуття спокою і впевненості в собі допомагають зварнику справлятися з виробничими завданнями швидше, чіткіше та з високою якістю виконання.
Електрогазозварник повинен уміти: правильно вибирати потрібний режим зварювання; виконувати зварювання різними способами, у різних просторових положеннях; зварювати деталі різних конфігурацій і розмірів; заварювати раковини та інші дефекти у вузлах; виконувати наплавлення зношених деталей; здійснювати контроль режимів зварювання; виробляти приймання зварних з'єднань.
Перспективи розвитку.
Зварювальник - професія відповідальна, майже віртуозна, від якості роботи якого залежить багато - довговічність і стійкість будівельних конструкцій, робота і термін служби різної техніки.
Зварювальні роботи застосовуються в багатьох галузях промисловості. Зварювальники працюють на будмайданчиках, створюючи конструкції та системи різних комунікацій, в промисловості, де застосовують свій досвід і навички в машинобудуванні, суднобудуванні і в інших областях, таких як енергетика, нафтопереробна промисловість, сільське господарство. Важко назвати такий сегмент виробництва, де б не застосовувалася праця зварника.
Зварювання - є одним з основних способів з'єднання металів. Сучасні досягнення в галузі зварювання дають змогу з'єднати не тільки метали, а й пластмасу, скло, деякі види кераміки тощо. Зварювання стало провідним технологічним процесом у виготовленні металевих конструкцій і виробів у промисловості, будівництві, на транспорті, в комунальному і сільському господарствах.
Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов’язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи. Висококваліфіковані електрогазозварники, які володіють суміжними професіями, мають більші шанси щодо працевлаштування, в тому числі в порядку міждержавного обміну робочою силою. Тому дана професія є не лише конкурентно спроможною на ринку праці, а й високооплачуваною.