Соціальний працівник
Загальне поняття
Суспільні катаклізми, нестабільна економічна ситуація, руйнування звичного ціннісного поля важко впливають на людину, провокуючи в неї відторгнення від суспільства, викликане внутрішнім психологічним налаштуванням або ж зовнішніми причинами (втрата житла, звільнення з роботи, вимушене переселення, смерть батьків і т.д.). Саме в подібних ситуаціях актуалізується значення соціальної роботи як професійної діяльності, і головне завдання – допомогти людині вийти з кризового стану та адаптуватися до реалій суспільного життя.
Соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, який має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи та виконує різноманітні види соціальної роботи; людина, яка внаслідок своїх посадових і професійних обов’язків надає всі (або окремі) види соціальної допомоги в подоланні людиною, сім’єю або групою людей проблем, що виникли у них.
Це - кваліфікований консультант і комунікатор, який вміло оперує законами України, використовуючи їх для вирішення кризових ситуацій, разом з клієнтами створює програми та механізми виходу зі складних становищ.
Коротка історія
Перші соціальні працівники з’явились у деяких європейських країнах (Великій Британії, Німеччині) і США у кінці ХVIII ст. Це були представники благодійних організацій (спочатку їх називали «доброзичливими відвідувачами»), які на добровільних засадах надавали допомогу біднякам, формували у них вміння і навички самодопомоги, сприяли у здобутті освіти, працевлаштуванні, проявляли турботу про здоров’я цієї категорії населення.
Поняття «соціальний працівник» стало вживатися наприкінці XIX – на початку XX століття. Але як професія соціальна робота отримала визнання лише після Другої світової війни. Згідно з ідеєю держави «загального добробуту» у США в 30-х роках і у Західній Європі в 40-х роках визнавалися права кожної людини на певний мінімум гідного існування, а держава перетворювалася на гаранта реалізації цього права. Потрібна була система індивідуальної допомоги людям, які з тих чи інших причин не вписувалися в сучасне суспільство, опинилися «за бортом» Цю функцію і взяли на себе соціальні працівники.
Місце роботи
Працює в службах соціальної роботи, осередках соціального захисту та допомоги, центрах зайнятості та працевлаштування, системі навчальних закладів, будинках та центрах дитячої освіти і виховання, культурологічних центрах і школах художнього мистецтва, соціально-виховних службах та клубах, дитячих і громадських організаціях, службах опіки, службах у справах неповнолітніх.
Фахівець може займати посади: соціальний робітник, соціальний педагог; інспектор з охорони дитинства; вихователь-методист; помічник вихователя; менеджер соціальної роботи; педагог-консультант; керівник самодіяльного об’єднання; керівник спеціалізованої соціальної служби; культорганізатор дитячих та позашкільних закладів; начальник кабінету; вихователь; завідувач центру; організатор позакласної та позашкільної виховної роботи; фахівець соціальної роботи; завідувач гуртожитку; завідувач кімнати матері і дитини.
Характер роботи
Соціальна робота – це спеціалізована діяльність з обслуговування та соціального захисту окремих груп і категорій населення. Головне завдання соціальної роботи полягає в тому, щоб повернути «клієнтові» здатність діяти самостійно за певних соціальних умов.
Необхідні знання та освіта
Соціальний працівник – це «універсальний боєць». Соціальний працівник мусить володіти фаховими знаннями з психології, соціології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати «мережу допомоги» та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.
Але з іншого боку його універсалізм зумовлений і має задані межі, які залежать від життєвих проблем клієнта. Соціальний працівник не замінює психолога, соціолога або педагога. Так само, як і всі разом узяті фахівці не можуть підмінити або замінити соціального працівника. Соціальна робота як професія має ще одну ключову особливість: вона включає в себе елементи різних професій.
Соціальні працівники мають можливість отримувати різну професійно-рівневу кваліфікацію і спеціалізацію у середніх навчальних закладах (училищах, технікумах, коледжах, ліцеях) та у вищих навчальних закладах (інститутах, університетах, академіях та ін.). В Україні підготовка і перепідготовка соціальних працівників здійснюється різними шляхами: в університетах, педагогічних інститутах та університетах, в педагогічних та інших училищах, коледжах, на різноманітних курсах підвищення кваліфікації та ін.
Важливі якості та навички
- емпатія — вміння бачити світ очима іншої людини;
- повага, реагування на проблему клієнта так, щоб вселити йому впевненість у здатності подолати її;
- конкретність і чіткість;
- знання себе і вміння допомагати іншим у самопізнанні;
- щирість, вміння природно поводитися у стосунках з клієнтом;
- дотримання правила «тут і тепер», що зобов'язує до невідкладного розв'язання проблеми, задоволення потреб клієнта.
Перспективи розвитку.
У Європі та США бути соціальним працівником досить таки вигідно і престижно. Наша ж країна тільки починає долати стереотипи, які склалися в цій сфері.
Соціальна робота - настійне веління часу, а українське суспільство в ході своєї наступної трансформації довго відчуватиме гостру потребу в кваліфікованих фахівцях для її повсюдного, вмілого та ефективного здійснення. Перспективи спеціальності пов’язані з розвитком державної мережі служб соціальної роботи і з розвитком громадських та комерційних організацій, які надають соціальні послуги. Аналіз ринку праці свідчить: найближчі 15 — 20 років проблема безробіття для фахівців соціальної роботи просто не буде існувати. Потреба в них значно перевищує ту чисельність бакалаврів, спеціалістів та магістрів, яку випускають вищі навчальні заклади України.
Українське суспільство підходить до розуміння необхідності формування робочих груп, куди повинні входити: лікар, психолог, фізіотерапевт, священик, соціальний працівник тобто мова йде про бригаду фахівців і загальних тенденцій розвитку, як медицини, так і соціальної сфери в контексті мультидисциплінарних команд.