До повномасштабного вторгнення Людмила Косенкова розвивала у Краматорську дві мовні школи для дітей. Це була справа, яку вона любила всім серцем: сучасне навчання, команда однодумців, дитячі посмішки та великі плани на майбутнє.
Війна змінила все. Дівчині довелося залишити рідне місто та починати життя заново у Дніпрі.
Але навіть втративши дім, Людмила не втратила найголовнішого – любов до своєї професії. Певний час школа продовжувала працювати онлайн, а згодом з'явилася мрія створити новий простір, де діти знову зможуть навчатися наживо, спілкуватися та відкривати для себе світ англійської мови. Так у Дніпрі народилася школа OneMova.
Ремонт, облаштування приміщення, перевезені з Краматорська меблі – усе це стало частиною нового початку. Та для розвитку потрібні були додаткові ресурси. Людмила подала заявку на грант за програмою «Власна справа».
Позитивне рішення прийшло не з першої спроби. Були відмови, виправлення помилок у бізнес-плані та нові подання документів. Але кожна невдача лише додавала впевненості, що рухатися потрібно далі.
Завдяки грантовій підтримці школа придбала сучасне обладнання для навчання, а за сприяння служби зайнятості до команди долучилися нові фахівці.
Сьогодні OneMova продовжує зростати, а історія Людмили розповідає не лише про втрату. Вона про силу починати спочатку, про віру у свою справу та про людей, які навіть після найскладніших випробувань знаходять у собі сили будувати майбутнє заново.
